Богдан-Ігор Антонич: Вірші

Богдан-Ігор Антонич (1909 – 1937) – український поет, перекладач і літературний критик.

Його твори – це філософія про закономірності кола обігу життя. Богдан-Ігор Антонич знаходить у звичних побутових образах, у явищах і предметах природи потаємний зміст. Особливої уваги у його творах заслуговує природа людських бажань, а також співставлення уявлення про те, що буде, якщо бажання здійсниться, та реалій, які очікують насправді.

Автор пише поезії різної форми – балади, вірші, сонети. У них можна знайти як християнські, так і язичницькі символи або згадку про язичництво.

Поет майстерно використовує асонанс, алітерацію, персоніфікацію, повтори, порівняння, протиставлення, яскраві і незвичайні епітети.

У всій творчості проходить наскрізна ідея любові до рідного краю. Цікаво, що він має два великих пласти поезій – «сільський» цикл описує гармонію, а «міський» передбачає апокаліпсис.