(Віра, надія, любов. – Ч. 1)
О, вічно тужать людські душі,
час принесе поразку.
Хай нам шепоче янгол в уші
нову шовкову казку.
Прилине срібний янгол уночі,
примара невидима,
аж батьківщину осяйну сплячи
побачиш над очима.
Пізнати знов єдине і важне,
почути знов забуте,
та осягнути недосяжне,
здобути нездобуте.
Де від землі до вічності є скрут,
скажи мені, мій доме!
В трикутнику знайти четвертий кут –
Велике Невідоме.
