Книга прочан 3 (Єрусалим)
Дорога жовта під ногами,
блакитне небо понад нами.
Іду незнаними шляхами.
Людина — вічний пілігрим.
Тужу за сміхом і весною,
співають птахи понад мною,
дзвінкі пісні пливуть ясою
перед паломником німим.
На плечах свій несу тягар,
у синій скрині Божий дар,
хоч палить спеки лютий жар,
хоч батогом бичує злим.
І так мандрую без упину,
мов чотки, пхаю кожну днину,
і аж тоді я відпочину,
колий дійду в Єрусалим.
