— Де батьківщина, де твоя, скажи.
Якої син планети чи комети,
які твій лет міжсвітний має мети,
де перед мандрами давніш ти жив?
Міжзірний волокито та бродяго,
в безкраю безвість пущений в крутіж,—
сліпучий, ярий спижу, що гориш
на вежі світу полум’яним стягом.
Незбагненний в рахунку астрономів,
уроджений в височині німій,
навіщо в низині шукаєш дому,
на власнім гробі кам’яна статує?
— Поете, не журись. Упадок мій
жар мого серця від зими врятує.
