Крилатий вітер, дужий вітер,
що зорі, листя й ластівки несе,
сп’яняє серце. Ех, летіти
в зелений квітень, в синь пісень!
Піднявся день, мов олень з кручі,
ніч відплила, мов корабель.
Крилатий вітер і пахучий,
мов дзенькіт сріблених шабель.
- Наступний вірш → Богдан-Ігор Антонич – Елегія про перстень молодості
- Попередній вірш → Богдан-Ігор Антонич – На шляху
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші