Вірші класиків > Богдан-Ігор Антонич: Вірші > Богдан-Ігор Антонич – Схід сонця

Богдан-Ігор Антонич – Схід сонця: Вірш

Страшне вино ночей доспілих
по вінця в черепі хлюпоче.
Буджуся сонний, неспокійний,
і місяць чавить мої очі.

Та раптом чую: вище, тонше,
стрункіше дзвонить ясна синь.
Драконе місяцю, загинь!
Ось білий бог ізходить — сонце.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Богдан-Ігор Антонич
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Богдан-Ігор Антонич – Схід сонця":

Читати схожі вірші:

  1. Богдан-Ігор Антонич – Ракета
  2. Богдан-Ігор Антонич – Орел і літак
  3. Богдан-Ігор Антонич – Похмурий гімн
  4. Богдан-Ігор Антонич – Старе вино
  5. Богдан-Ігор Антонич – Щастя
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Богдан-Ігор Антонич – Схід сонця: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.