Коло світоньки, коло нової…
Там дівоньки вилечко в’ють.
— “Вийте, дівоньки, собі й мені…
Собі звийте з рути, з м’яти,
Мені звийте з барвіночку!”.
З весільних пісень
На хвилю бистру кидавши із м’яти,
зряджавши з рути плетені вінки,
в Купальну ніч водитиме танки
і завтра вирядить її вже мати
хрещате зілля у городі рвати,
васильками, горошечком витким
мережати барвисто рушники
і долю добру кликати до хати.
З барвінком розмайним проміння світле
в ясний вінок зів’є, у сонця коло —
для себе і для милого мигцем.
І раєм щасним, золотим розквітне
над короваєм, над весільним столом
деревця вічного святе вильце.
