Як кого нападе блуд, нехай згадає,
в який день було Різдво, візьме
землі з-під ніг і посипле собі на голову.
З “Українських приказок” Номиса
Взялися блудом дні мої й дороги,
все глибше у чужу вгрузавши твань,
лиш пригадом далеких поривань
князь-місяць сновидає круторогий.
Йдуть вивертом ворота і пороги
і думи розквітаються навмань:
за круг заклятий, за незриму грань
не виведуть колеса, ні остроги.
Даремне, сповнений тривог докраю,
вгадати рвусь: вівторок чи субота
святилися різдвяними святками.
Дарма навпомацки сліпий шукаю
за крихтою хоч глини, хоч болота —
тож всюди, скрізь тут — не земля, а камінь.
