Чекає осінь винозора,
об багру й золота ясна:
Як грона винні в неї груди,
уста ж, мов келихи вина.
Прийду небавки і, як любку,
зустріну осінь десь в саду,
і до грудей налитих, спраглих,
до смажних уст їй припаду.
- Наступний вірш → Богдан Кравців – Колись
- Попередній вірш → Богдан Кравців – Спалився, витлів юний липень
(Оцінок ще немає)