…і рід не приймає…
З народної пісні
Я — батько роду, пращур сивобровий,
що в сизу давнину колись умер,
і в надрах печі, як у тьмі печер,
живу — про поле дбаючи, діброви,
про статки хатні, і рої й корови;
радівши, як під піч вродлива дщер
весільну курку кине, щоб роздер
і щоб живої я напився крови.
Алеж украй безсердий і суворий
караю тих, що долі зрадять рідній,
забувши роду честь і заповіти.
Ізводжу внівець чини їх і твори,
на двори їхні накликаю злидні
і сміттям, покиддю мету по світі.
