Як ти поїдеш за тихий Дунай,
За тихий Дунай по ґречну панну —
Твоїм боярам броди покажу,
Броди покажу, мости поставлю,
Твою панночку сам перенесе,
Сам перенесу, вінка не зроню…
Із колядки записаної І. Франком у Нагуєвичах
Нема пісням почину ані краю
про воду ту, що рине від віків
крізь казку наших спогадів і снів,
країнами загубленого раю
у світ прийдешній. Чарівним розмаєм
зринають хвилі, образи і спів
і тупотом окриленим підків
все нові почети весільні грають.
Ти слухай лиш: Сив-сокіл через броди
на злоту кладку дівчину виводить,
казавши, що не вронить їй вінка.
І вже дитині, сповнена уроди,
співає мати про священну воду,
про те, що десь — велика йде ріка.
