У верховіття зеленастих прясел,
Що з пагіння і гілля виплів праліс,
Вплітають шуми гомін співу ясен,
Невтишну пісню тчуть незримі прялі.
Розточує мелодія відлунням
І повнить тишу, мов глибокі води —
І поза кола обріїв чаклунна
У безкрай див негаданих відводить.
