І розняли Ґонту на четверо, розвезли
тіло і поприбивали на середохресних шляхах…
Із примітки Т. Шевченка до “Гайдамаків”
Вогненним вихром здійметься він, гряне
з розстайдоріг і селищ України,
де квітнуть ранки співом солов’їним,
де Остряницині ватаги п’яні
бродили в крові. В помсти зриві тьмянім,
в ножів свячених лютій хуртовині
він різатиме винних і невинних,
затьмарить жахом обрії багряні.
Узявши зрадою його у пута,
язик йому одріжуть, вирвуть руку,
пектимуть, дерши пояси зо спини.
І, четвертуючи, розіпнуть люто
його і друзів несказанну муку
по всіх розстайдорогах України.
