Ще трохи — і грудневий вихор вимете
Все те, що весни й літа насотали.
Мов ясени, дощем осіннім вимиті,
Постанемо над плесами проталин.
Проглянемо у вкритім листям дзеркалі
Усе, що квітло і буяло в рості,
Розкоші всі, змарновані й нечерпані,
Усі багатства, що пішли урозтіч.
