Богдан Кравців – Гуляй-поле: Вірш

И начяша князи про малое се великое
мльвити а сами на себе крамолу ковати.
Слово о полку Ігореві

Пізнати нам роковано й дано
людей татарських їдь, і чорні ради,
і пашківських республік зрив, що ради
гаразду й миру кидав нас на дно.

Ще й нині бунту буряне вино
нам інколи і глузд і розум краде
і чорним прапор розколу і зради
викидує Оскілко чи Махно.

Та це мана лиш. В суджену годину
над розгулом, понад розгнуздям черні
устане тінь Великого Богдана.

І повідь неприборкану й невпинну
звитяжно в русла речені поверне,
уговтає рука тверда неждано.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Богдан Кравців – Гуляй-поле":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Богдан Кравців – Гуляй-поле: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.