В очах і в небі провесняна просинь,
Світлами майорять шляхи в даліні —
І знову туга прибагає, просить
Вплестись у хвилі — шуми тополині.
В пишноті міст, на суятнім роздоллі
Химерний прибаг пошибає й ломить:
Сховатись знову хлопцем у стодолі
І солодко поспати на соломі.
