Ніль на 10 листопада 1957
І знову у Твій день, десятий листопаду,
З дарів осіннього, не нашого тут саду,
Як завжди, як колись, невістульки несу,
Барвисту й чарівну далеких днів красу.
І з ними білий лист і вірш цей незугарний…
Та нині я не сам. Зі мною ось у парі
До стіп Твоїх в цей день схиляються сини,
Шумливі і стрункі, неначе ясени,
І радісним дзвінком дзвенить, леліє доня.
Несем Тобі усі — серця свої в долонях,
У пелюстках квіток, побажань і пісень
В цей день щорічний наш, у радісний Твій день.
