Були розлуки і розстайдороги
І від’їзди в далінь недовідому.
Мандрівний, наче місяць яснорогий,
Не повертався довго я додому.
І нині — в щасній пристані кімнати,
Під зимну й буряну надворі пору,
Так добре усвідомити і знати,
Що вкупі ми, що ти зі мною поруч.
