Колись, як будні серце здавлять,
і зрадить волі друг і брат —
я знаю: буду банувати
за днями, що в залізах ґрат.
За ночами суворих келій,
налитих померками вщерть,
де йдуть юнацькі роки друзям,
де з усміхом стрівають смерть.
- Наступний вірш → Богдан Кравців – Білим листкам оцим, ясная панно
- Попередній вірш → Богдан Кравців – Чекає осінь винозора
(Оцінок ще немає)