Була пора незморена й незгіркла:
Село подільське, болота й вітри,
І ще на обрії Вовківська гірка —
Хлоп’ячий край мандрівок і відкрить.
В той ранній світ вертатися не прагнем —
Крізь літ юнацьких тин і перелаз, —
Щоб цвів він далі прибагом багряним,
Щоб не змалів дорешти й — не погас.
