— Пощо губим Рускую землю, самі на ся
которю імуще? а половці землю нашю
несуть роздно, і раді суть, оже межи
нами рать до нині.
Із Повісти про осліплення кн. Василька
Цілують нині хрест про згоду й мир,
а завтра вергнуть ніж ілживі й ниці —
і лютий бій за волості й куниці
займе їх раті ув особиць вир.
Устане брат єхидний і навмір
ножем прониже братові зіниці
і темного в’язнитиме в темниці,
казнивши гірш, ніж хижий невір-звір.
Коли ж осліплен зламле злі окови
і в морок волі зрине із льохів,
ізнявши вгору помсти меч, мов хрест, —
то вовком побіжить провинен крови
і половців накличе і ляхів
на Сутійськ, на Перемишль, на Бересть.
