Не погожа в ставу вода — пійду до криниці
Із пісень, зібраних Ж. Павлі
Ще відрами на небі Діва грає,
Чумацьким шляхом знявшись від Криниці —
і вже над люстром плеса, до зірниці,
вродлива дівчина води розмаєм
кропить обличчя рясно, промиває
росою зір свій, — чарами границі
черкавши навкруги, щоб відьми ниці
не завели в безвивіддя безкрає.
Щоб нині й завтра очі чарувати
сватам змагала — щедра на уроду,
на буйність кіс і повноту грудей.
Щоб із джерел цілющих і багатих
п’ючи криничану погожу воду,
гасив жагу обранець молодий.
