Сиділа русалка на білій березі,
Просила русалка в дівочок сорочки.
Із русальних пісень, зібраних П. Кулішем
Обміттю гілок, зілля і коріння
обсотує тебе шумливий лісу бій,
займає вихром захватних обійм,
відгородивши ворушким воринням
од світу білого. І сну й маріння
упричерт повен, причуттям живий
ти блудом блудиш в пущі віковій
зеленого буяння й чаровиння.
Обмарений, лягаєш поміш квіттям,
вбачавши прибажно в березі кожній
уроду гожу, білі груди мавок…
Згори ж, з-під брів хвилястих верховіття
підморгує тобі зеленокожий
кудрявий бог спокусливо й лукаво.
