Глибока осінь б’ється листопадами,
Тривогою, що грудень ось нагряне,
І зимний вихор з ливнем нездогаданим
З дерев зриває витлілий багрянець.
В догонь, немов за тим, чого не знайдено,
Вже дні у далеч птицями знялися.
В шум вечора вслухаючись, не знаємо,
Чи дощ, чи мислі шелестять, чи листя.
