Листи на безвість розкотила,
порвала хуртовина зла.
І снилось, що ножем холодним
мені ти груди пройняла.
І я не знаю: чи верзлося,
чи справді це? Далеко — ти…
І ні прилинуть, ні приб’ються
від тебе писані листи.
- Наступний вірш → Богдан Кравців – Тріпочеться і рветься серце
- Попередній вірш → Богдан Кравців – З тобою саньми прудко плинем
(Оцінок ще немає)