Зелена гуща саду — і в гілок прогалині:
сіножаті, луги, дороги срібна смуга,
самотній манастир над кручею яруги,
і вранішнім рум’янцем обрії запалені.
В прогалині гілок, як у віконці келії:
барвистим образом шляхи, світи далекі —
і вже плавкою тінню чорних крил лелеки
торкає туга серця й рік плеса веселі…
