Не раз, як вдарить прочуття невсипне,
Як день трудний огорне у знемозі,
В городчику твоїм грядки осипле
Рожево-золотистий цвіт мімози.
Приставши, візьмеш китичку в долоні
І ниті оцвітної ніжний приторк
З гіркого виведе тебе полону,
Розквітне щасним захватом відкрито.
