На галявах лісних і ряст і проліски,
Рясніють брості соками налиті.
Зарання старість, станувши навколішки,
Схиляється в обмарливій молитві..
Випрошує ще трохи літ у Вишнього,
Щоб поки серце й мислі не прозябли,
Стелився ряст, виспівував над вишнею
Веснянок їй рожевоперий зяблик.
