Над містом ніч, і шум, і гомін,
і снігом біла заметіль —
і вже санковими дзвінками
доносить молодість відтіль.
“Ти чуєш, Юрку?” — “Чую, друже…
Бували ж лепські гулянки…
Отак ще двадцять зим в’язничних
мені дзвонитимуть дзвінки”.
- Наступний вірш → Богдан Кравців – Як гасне день і меркнуть очі
- Попередній вірш → Богдан Кравців – Тріпочеться і рветься серце
(Оцінок ще немає)