Осипав жовтень сосни і ялиці
Вологим листям дубовим і клена —
І погинається, ламає глицю
Під вантажем бронзовим віть зелена.
З ялинками чекаєм, що навислу
Листву розкине вихор, як нагряне,
І в розсип розмете осінні мислі
Чужі й важкі, мов небо олов’яне.
