Вже дні, як промені розколоті,
І листя кружелить навкруж.
Стоять клени й берези в золоті,
Грядки горять платками руж.
Повідлітали, наче маєво,
Пахучі червні й чебреці —
Самі лишаючись, тримаємо
Осінки квітку у руці
- Наступний вірш → Богдан Кравців – Бабине літо (Об лутки вікон)
- Попередній вірш → Богдан Кравців – Ще трохи
(Оцінок ще немає)