І мука і морок дні твої притьмарили,
Приглушений принишк рятунку клич.
Обмарно з’юрмились шпитальними примарами
Наокруг обриси чужих облич.
Лежиш розтерзана й самотня поночі,
У глибах болю подзвін тиші змовк.
Ніхто із рідних не поквапить помочі —
Даремний кожен погляд, зов і зойк.
