Богдан Кравців – Негода: Вірш

Плащем промоклим огорнула мряка
Пониклі обриси похилих пліч.
Вологою розкисла і набрякла
Приглушує прохожих крок і клич.

Холодна хвища чвахкотить на площі
Пожовклим листом вигорілих лип.
В вікні сирітського будинку — хлопчик
До шибки личком зморено прилип.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Богдан Кравців – Негода":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Богдан Кравців – Негода: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.