Громами стовбури дубів розколені,
Готові знов до бурі й оборони.
У ґрунт заякорені цупко в корені,
Стримлять над ґруні їх зелені крони.
Триваємо ж, хворобами розгромлені,
В живло повростані і прості,
І мов дубам, нам грають сонця промені
Крізь мислей наших прозелень і просвіт.
