Мантачивши і дні й дари багаті,
Поживши не то в злиднях, не в добрі,
При подорожнім гріючись багатті,
Урешті він до вечора добрів.
Побитий змаргою, похилий віком,
Верставши шлях, що нетрями проліг,
Стукоче ночі зморений до вікон,
Упрошується смутно на нічліг.
