Не виплакуй єдиного, мати,
не чекай свого сина.
Не знайшли в нього ймення,
тільки стяжку знайшли злотосиню.
Поховали тайком твого сина
друзі цьковані, гнані —
на високім хресті карбували
Його ймення: Незнаний.
І прийшли матері із батьками —
всі, хто втратив дитину,
і собі — твого сина забрали
стосоттисячним — Сину!
І прийшли і — проходять безвпину
ті, що він їх прикликав:
Йдуть полки і бриґади,
іде армія знову велика.
Іде військо, що з ним виряджала
ти колись свого сина,
і, щоб з ним повернувся у славі —
у Покрови просила.
Товариство стяги похиляє
і вітає ясою
твого сина — вождя тих, що впали
невідомі у бою!
1926
