Чоло, як поле, вкрилось борознами,
Затвердли ран роз’ятрених рубці,
І знову рік один поник за нами,
Погас, мов свічка у тремкій руці.
Та з поглядом живим, ще огнецвітним,
Розвіявши гризький зажури дим,
У ніч січневу нову свічку світим
Назустріч дням — як діти — молодим.
