Звершивши квіткою наш дім, згорятиму
В меткій священнодії обряду
І скопану тобою землю грядкову
Конопляною ниттю опряду.
Цвісти нам будуть радощі приречені
У вроді чарівливій місця тій
Зімкнеться заклинанням слово в реченні:
Що ти — зоря моя і місяць — твій.
