Збиває травма пошибом тужавим
Чуття й бажання у грудки застиглі, —
Та вперто їх пекучим болем плавим,
Мов груддя руд в розжевреному тиглі.
Повитравлявши випари прокислі,
Очистивши з закрадливого яду,
Прояснені окрилюємо мислі
Знов у далінь прозору, неоглядну.
