Єдину взяли попри коні,
Попри коні на ремені,
Другу взяли попри возі,
Попри возі на мотузі,
Третю взяли чорні мажі…
Із пісень, зібраних у “Русалці Дністровій”
Привабить їх, пригонить поклик зради,
чи кров гаряча українських бранок —
і, грянувши в розквітлий сонцем ранок,
вони запалять селища і гради
і плюндруватимуть комори, клади
і ґвалтувати будуть полонянок
і, кожен кут спустошивши й застянок,
хильцем тікати, як вовки, злораді.
Віками так триватиме. Та потім
урозтіч піде забрідь безголова,
розплине в нетрях степової ночі.
І тільки часом батогом достотнім
шмагне тебе клятьби чужої слово,
ножем уріжуть хижі, косі очі.
