Ти з поля вчора кралася стежками,
квітчалась в айстри та й у сяйва западні.
В гаю на мене хтось сипнув листками
і я згубився в золотому нападі.
Серпанки вчора ткала ти на квітах:
і хтось спиняв, в’язав у жарті крок мені,
і хтось снував химерну казку літа —
і думав я, що це збитошні промені.
Сьогодні ти — в усьому маєстаті:
в киреї багряній велична владарка!
В розкішнім стані радости багато,
як в п’яних сонцем співах виноградарки.
Мій дім зайнявся в дикім винограді
і всі пороги в пурпурі і золоті.
— Заходь, царівно! Любій гості раді!
Бенкет у мене, вічне свято молоді.
Юнацтво буйне скинуло щасливе
сьогодні із сердець усе низьке й лихе!
На столах — яблука, грушки і сливи,
сміються сонцем наші повні келехи…
