Ударять дні твердими добами,
Мов заморожені у кризі:
Боюсь, щоб серця не продовбали,
Не вгризлися до зламу в крижі.
Молюсь, щоб злидні не придибали,
Не заморили крови й пісні —
І сковую міцними дибами
Усі жалі і смутки пізні.
- Наступний вірш → Богдан Кравців – Народження
- Попередній вірш → Богдан Кравців – Чекання
(Оцінок ще немає)