Богдан Кравців – Освідчення: Вірш

Увечері, присівши на ослоні,
Тебе у хустку теплу обтулю,
І казку започавши, напівслові
На мить знетямлюсь, обірву на: лю-.

Згадки роздзвонені у серці лунко
П’янким вином нам келихи наллють.
Пригорнуті, домовимо цілунком
Те слово недосказане: люблю…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Богдан Кравців – Освідчення":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Богдан Кравців – Освідчення: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.