Були пожежі й відблиски заграв страшні,
Багріли кров’ю в жорстокій скруті, —
Та в світ вигнання, на дороги завтрашні,
Прослався світень із любистку й рути.
Мов проясень у тьмяному об’явленні,
У спогаді тривають речі сутні:
Гора над Свіржом, дім під квіттям яблуні
І ти — найперша у ліловій сукні.
