Під осінь, схованим у тлі гераній —
Так добре бути, пригорнутись поспіль.
І мариться нам вогник на ватрані,
І склянка молока, і тепла постіль.
То часом тільки вийшовши на вітер,
Дороги пригадаємо забулі,
Невдержну молодість, вихрястий квітень —
І знов запрагнем йти напроти бурі.
