А ми кривому танцю не виведем кінцю,
Бо його треба вести, як віночок плести.
Із пісень-гагілок
Вродливим підлітком квітки і гілки
у вильця вивши й ладкавши пісні,
плясатиме полями повесні
гнучка й витка, як плетиво гагілки.
Кривого вивівши — прудка, мов білка,
пов’ється з піль на досвітки бучні,
закрутиться в дрібушечок вогні
під гусел гуд і грайний спів сопілки.
Віддавана, хустиною замає,
повабить кметів стигла, повногруда
в метелицю, п’янкішу за дурман.
І схилиться розплетеним розмаєм
на руки мужа зморена і трудна,
в солодкий радо здаючися бран.
