Ще трохи — й підуть розсипом і врозкид
Усі достатки, радості й осоння —
І після літа буде прикрий прокид,
Немов із моторошного просоння.
Наблизиться зима дошкульна й гостра
І біллю барви осени поглине —
Живим лишиться тільки крови острах
І літніх пригадів дання полинне.
