Скілько на небі зірочок,
Стілько на полі копичок!
Зіроньки небо світили,
Копоньки поле укрили.
Із обжинкових пісень
Учора нам багатий снився сон:
пшеничним золотом поля горіли,
на срібло кіс лягало збіжжя зріле
і з піль ми звозили й несли полон —
і грала кров у жилах спраглих лон,
женцям і жницям дні весільні мріли,
слова й пісні, мов бджоли срібнокрилі,
бриніли із серпами в унісон.
Сьогодні — зорані поля й городи,
виблискують до сонця масно скиби,
ждучи, щоб зерно слів родюче й чисте
упало в землю, спрагнену уроди,
і пропістю вросло в розкриті глиби
і хвилями котилось колосисте.
