То ранком із квітками квітли ми —
І юність радісна, привітна,
Мов яблуня гілками світлими
Нам стукала в прозорі вікна.
Під вечір тремтимо осиками,
В осінню вкрившись неозорінь:
Дерева листя вже осипали
І в млі холонуть голі зорі.
- Наступний вірш → Богдан Кравців – Відліт
- Попередній вірш → Богдан Кравців – Туга
(Оцінок ще немає)