Юркові
Про дні колишні горді та хоробрі
снуються спогадів нікчемні тіні,
то сняться: береги, що в п’яній піні,
нових країн запаморочний обрій.
То знов нуді в’язничній, наче кобрі,
дивлюся в очі крижані зміїні —
і з мороку кутів, зо слизу, тліні
бухтять думки причаєні недобрі.
Ще мить — і руки в білій вогневиці
порвуться битися об мури, ґрати,
і різати скляним одривком жили.
Та спинить щось: Ще будуть блискавиці,
ще серце в бою буде кров’ю грати,
щоб горді дні минулого ожили.
